застугоніти
ЗАСТУГОНІ́ТИ, ню́, ни́ш, док. Почати стугоніти; глухо загусти, застукати.
В маленькі дзвіночки вдарили струмки, застугоніли потоки (Вас., II, 1959, 87);
Може, ще цієї ночі вся долина оживе, застугонить від вибухів гармат і танків (Кучер, Чорноморці, 1956, 349);
У коридорі хтось загомонів, застугоніли сходи, і за хвильку крізь раптом відчинені двері до кімнати вдерлося четверо людей (Досв., Вибр., 1959, 222);
Тої ж хвилини застугоніли кулемети бійців (Смолич, V, 1959, 780);
// безос.
На ранок загриміло на Чонгарі, застугоніло на Перекопі (Гончар, Таврія.., 1957, 561).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- застугоніти — застугоні́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- застугоніти — -ню, -ниш, док. Почати стугоніти; глухо загусти, застукати. || безос. Великий тлумачний словник сучасної мови
- застугоніти — Застугоніти, -ню́, -ниш гл. Глухо застучать. Під вікном застугоніло. Св. Л. 222. Словник української мови Грінченка