застібатися
ЗАСТІБА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся і рідше ЗАСТІ́БУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗАСТЕБНУ́ТИСЯ, стебну́ся, стебне́шся і рідко ЗАСТІБНУ́ТИСЯ, стібну́ся, сті́бнешся, док.
1. Застібати на собі одяг.
Грицько вже розстебнув був шинелю, але на цьому слові знову став застібатись (Головко, II, 1957, 557);
Плащем з клейонки обвернувся, Циновим гудзем застебнувся, На голову взяв капелюх (Котл., І, 1952, 171);
Шестірний.. побачив пір’їнку на каптанці, скинув його, обмів, знову надів, застебнувся (Мирний, І, 1954, 331).
2. Потрапляти в петлі, бабки і т. ін. (про гудзики, гаплики, кнопки іт. ін.).
Ігнатьєв підскочив і, тремтячи, ніби хворий в лихоманці, став одягатись. У темряві руки не попадали в рукава, гудзики не хотіли застібуватись (Собко, Справа.., 1959, 305).
3. Підлягати застібанню (про одяг, взуття).
Значення в інших словниках
- застібатися — застіба́тися дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- застібатися — -аюся, -аєшся і рідше застібуватися, -уюся, -уєшся, недок., застебнутися, -стебнуся, -стебнешся і рідко застібнутися, -стібнуся, -стібнешся, док. 1》 Застібати на собі одяг. 2》 Потрапляти в петлі, бабки і т. ін. (про ґудзики, гаплики, кнопки і т. ін.). 3》 Підлягати застібанню (про одяг, взуття). Великий тлумачний словник сучасної мови