застільний
ЗАСТІ́ЛЬНИЙ, ЗАСТО́ЛЬНИЙ, а, е.
1. Який міститься, розташований позаду стола.
Десь опівночі у застільну віконницю шкрябнуло, і Жежеря, багатозначно прошепотівши: «Він!», почовгав у сіни відмикати двері (Речм., Весн. грози, 1961, 295);
Навстіж відчинила [дівчина] застільне вікно (Вирган, В розп. літа, 1959, 277).
2. Який відбувається за столом під час їди.
Микошенька вслухається у безладні застільні розмови (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 145);
[Гільда:] Слухати застольні ваші співи Я встигну ще сьогодні… (Коч., І, 1956, 452);
// у знач. ім. засті́льна, засто́льна, ної, ж. Пісня під час урочистого обіду, вечері і т. ін.
Хор заспівав колгоспну застільну (Минко, Вибр., 1952, 148).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- застільний — засті́льний прикметник Орфографічний словник української мови
- застільний — -а, -е. 1》 Який міститься, розташований позаду стола. 2》 Який відбувається за столом під час їди. || у знач. ім. застільна, -ної, ж. Пісня під час урочистого обіду, вечері тощо. Великий тлумачний словник сучасної мови
- застільний — Засті́льний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- застільний — Застільний, -а, -е Застольный. Розговорились, трапезуючи... Постановили громадою застільною так... К. Д. Серце, 19. Словник української мови Грінченка