засув
ЗА́СУВ, діал. ЗА́СОВ, а, ч. Рухомий дерев’яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін.
Увіходить [воротар] у двір, зачиняє хвіртку, засуває важким засувом браму і йде собі праворуч (Л. Укр., III, 1952, 307);
Жінки й діти давно порозбігалися з катакомб у квартири, міцно зачинивши на всі засуви свої віконниці й ворота (Кучер, Чорноморці, 1956, 225);
В хаті ще світиться, але двері були на засові (Стельмах, II, 1962, 153).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- засув — за́сув іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- засув — див. перешкода Словник синонімів Вусика
- засув — [засуў] -ува, м. (на) -ув'і, мн. -увие, -ув'іў Орфоепічний словник української мови
- засув — діал. засов, -а, ч. Рухомий дерев'яний або залізний пристрій для замикання дверей, воріт, хвіртки і т. ін. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засув — За́сув, -ва; за́суви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- засув — Засув, -ва м. 1) = засов. Ном. № 503. 2) Часть лавчастого замка. см. лавчастий замок. Шух. I. 93. 3) Часть отримача. Шух. І. 249. Словник української мови Грінченка