засів
ЗАСІ́В, у, ч.
1. Те саме, що засіва́ння.
Вона.. перебирала насіння до засіву ярини (Кобр., Вибр., 1954, 15).
2. Те, що посіяне.
Прокинулася Україна після зимового сну. Потали сніги; зелені озимі засіви веселенько потяглися вгору (Л. Янов., І, 1959, 31);
*Образно. Ти [сонце] сієш у мою душу золотий засів — хто знає, що вийде з того насіння? може, вогні? (Коцюб., II, 1955, 229);
// Те, що засіялося, покриваючи якусь поверхню.
Власна гаряча сльоза прокотилась по лиці і затрималась в темному засіві ще ні разу не голених вусів (Іщук, Вербівчани, 1961, 37).
3. Ділянка землі, засіяна яким-небудь зерном, насінням.
Тепер [Колодка] — хлібороб справжній: коняка, корова, сім десятин засіву щороку (Головко, II, 1957, 90).
4. спец. Кладка яєць у деяких комах (бджіл і т. ін.) і яйця, покладені для розвитку.
Починаючи червити, матка [бджола] кладе яйця підряд, рухаючись ніби по спіралі то на одному, то на другому боці стільника і поступово збільшуючи радіус засіву (Бджоли, 1955, 39).
Значення в інших словниках
- засів — засі́в іменник чоловічого роду Орфографічний словник української мови
- засів — [зас’іў] -с'іву, м. (на) -с'ів'і, мн. -с'івие, -с'ів'іў Орфоепічний словник української мови
- засів — -у, ч. 1》 Те саме, що засівання. 2》 Те, що посіяне. || Те, що засіялося, покриваючи якусь поверхню. 3》 Ділянка землі, засіяна яким-небудь зерном, насінням. 4》 спец. Кладка яєць у деяких комах (бджіл і т. ін.) і яйця, покладені для розвитку. Великий тлумачний словник сучасної мови
- ЗАСІВ — • "ЗАСІВ" - ілюстрована газета, видавалася 1911 — 12 в Києві щотижня. Вийшло 65 номерів. Редактори-видавці — В. Товстоніс та О. Степаненко. Газета відіграла певну роль у загальнонар. виступах проти самодержавства, вміщувала інформацію з cycn.-політ. Українська літературна енциклопедія
- засів — За́сів, -ву; за́сіви, -вів Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- засів — Засів, -ву м. Посѣвъ. Оця рука у нас сього року під засівом. Черк. у. Дають плуги, воли сірі, ще й до того всі засіви. Чуб. V. 216. Словник української мови Грінченка