засідати

ЗАСІДА́ТИ¹, а́ю, а́єш, недок. Вести, продовжувати засідання; зібравшись, обговорювати, вирішувати які-небудь питання.

[Вася:] На засідання прийшов. Планувальна комісія, ти ж сам призначив. [Ярчук:] Засідати, Васю, не будемо (Мик., І, 1957, 378);

Із-за товстих, оббитих клейончатою шкірою дверей, де засідала приймальна комісія, не долітало жодного звуку (Тют., Вир, 1960, 60);

// Брати участь у засіданні.

Ті, що засідали, висипали на ганок гуртом (Мур., Бук. повість, 1959, 209).

ЗАСІДА́ТИ², а́ю, а́єш, недок., ЗАСІ́СТИ, ся́ду, ся́деш, док.

1. неперех. Сідати де-небудь, улаштовуючись зручно, надовго.

Засідали [газди] за мережаний стіл, тяжкі в своїм овечім убранню, і споживали вкупі свіжу кулешу (Коцюб., II, 1955, 335);

Старці громадські йшли повагом із села один за одним і засідали на своїх місцях (Фр., VI, 1951, 34);

В кімнату без стуку зайшов Іванов, голова завкому Патронного заводу. — Що це ви засіли? Пора вже [на збори] (Головко, II, 1957, 470).

2. за що, до чого і з інфін., неперех. Сідати надовго, приступаючи до якої-небудь роботи, справи і т. ін.

Зоня.. по вечері засідала до книжки, точно об одинадцятій ішла спати (Ков., Світ.., 1960, 66);

Була у мене Пашкевичівна з своєю товаришкою, то не випадало при них засісти писати (Л. Укр., V, 1956, 193);

Три подруги, мов щебетливі ластівки, злетілись докупи, вирішили гуртом ще раз все пригадати, засіли за підручники з історії (Цюпа, Вічний вогонь, 1960, 3);

Родина засіла до обіду (Мак., Вибр., 1954, 280);

// Сумлінно братися за що-небудь.

Пішло потім студентське життя тихо й однаково. Всі мусили засісти за науку (Н.-Лев., І, 1956, 342).

3. тільки док., неперех. Надовго розташуватися де-небудь, не виїжджаючи або не виходячи звідти.

Вона надовго засяде у своїй хаті (Коцюб., II, 1955, 251);

// Залишатися де-небудь довгий час, займаючи яку-небудь посаду, місце.

Є чимало повітових управ, де за старших колишні голови та писарі засіли (Мирний, III, 1954, 258);

— Сімейщина в нас. Усе свояки засіли в правлінні, усе Ковалі (Кучер, Трудна любов, 1960, 375).

4. неперех. Ховатися де-небудь, влаштовувати засаду, підстерігаючи когось.

— І що ж, мамо, — спитав середній брат, — чи й досі ті розбійники там засідають? (Вовчок, І, 1955, 308);

[Xведір:] Почав я, як тільки смеркне, засідать у леваді, щоб постерегти [відьму] … (Крон., III, 1959, 193);

Ніч лягла на землю та й вкрилась великою, чорною плахтою, з-під котрої виставали якісь страшні, темні мари. Одні пнуться високо, неба досягають, другі зігнулися удвоє або причакли до землі, як би на кого засідали (Кобр., Вибр., 1954, 174);

Вони мали потаємки добутися до коридорів, засісти там засідками і чекати сигналу (Гончар, III, 1959, 257).

5. тільки док., неперех. Ідучи, зупинитися, застрягнути, потрапивши в непридатне для проїзду місце.

Кілька озброєних людей рятували танкетку, яка засіла на місточку, у вербових палях (Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 19);

Буксують машини, засівши в багно (Нех., Хто сіє вітер.., 1959, 199).

6. неперех. Застрягати в чому-небудь.

Осколок бомби перебив обидві гомілкові кістки правої ноги і сам глибоко засів у м’язах (Кучер, Голод, 1961, 117);

// перен. З’явившись, надовго зберігатися, укріплятися в пам’яті (про думку, враження і т. ін.).

Невеселі то картини, читальниче; глибоко, як куля, засідають вони у вашім серці, піднімають усю жалість зо дна (Мирний, І, 1954, 49);

В моїй голові засіла тривожна думка: що сталося з Євлогієм? (Фр., IV, 1950, 161);

Сильна неприязнь до сина міцно засіла в Остаповій душі відтоді, як Гнат не захотів робить дома, кинув рідну хату (Горд., II, 1959, 284).

7. тільки док., перех., діал. Зайняти що-небудь.

Другу половину [поля] засів молодший брат Споришів (Фр., II, 1950, 273);

Минуле постало перед нею: тридцять шість чепурних хлопців і дівчат засіли лави (Довж., І, 1958, 362).