засіяти
ЗАСІ́ЯТИ див. засіва́ти.
ЗАСІЯ́ТИ, я́ю, я́єш, док., уроч.
1. Почати сіяти, випромінювати яскраве світло (про світила, джерела світла); засяяти.
Лягло сонце за горою. Зірки засіяли (Шевч., І, 1951, 66);
— Засіяє весняне сонце і засміються люди (Ковінька, Чому я не сокіл.., 1961, 72);
*Образно. Він пригадав знамен багряні кличі, коли на бій з рушницею він біг, щоб засіяла доля робітнича, щоб тьму народ навіки переміг (Сос., Близька далина, 1960, 58).
Засія́є (засія́ло) со́нце кому — про настання радісного, щасливого часу.
Гей, слов’яни! Полум’яне засіяло сонце нам! (Рильський, Мости, 1948, 54).
2. Почати блищати.
Її очі на хвилину засіяли (Коб., III, 1956, 256);
// З’явитися, виділитися серед чого-небудь (блиском).
Вже засіяли вежі Львова перед полками вдалині… (Сос., II, 1958, 421).
3. перен. Пройнятися радістю, вдоволенням, виразивши це на обличчі.
Їй, небозі. Аж дивно, чудно. Гость стояв 1 ніби справді засіяв (Шевч., II, 1953, 309).
Значення в інших словниках
- засіяти — засі́яти дієслово доконаного виду посіяти засія́ти дієслово доконаного виду засяяти Орфографічний словник української мови
- засіяти — I зас`іятидив. засівати. II засі`яти-яю, -яєш, док., уроч. 1》 Почати сіяти, випромінювати яскраве світло (про світила, джерела світла); засяяти. 2》 Почати блищати. || З'явитися, вирізнитися серед чого-небудь (блиском). 3》 перен. Пройнятися радістю, вдоволенням, виразивши це на обличчі. Великий тлумачний словник сучасної мови
- засіяти — СІ́ЯТИ (кидати зерно, насіння у землю), ЗАСІВА́ТИ, ЗАСІ́ЮВАТИ, ПІДСІВА́ТИ, ПІДСІ́ЮВАТИ (сіяти додатково по рідких сходах або іншій культурі); ВИСІВА́ТИ, ВИСІ́ЮВАТИ (сіяти що-небудь повністю або в певній кількості); ОБСІВА́ТИ... Словник синонімів української мови
- засіяти — Засі́яти, див. засіва́ти засі́яти, -сія́ю, -сія́єш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
- засіяти — Засіяти, -ся см. засівати, -ся. Словник української мови Грінченка