затворник
ЗАТВО́РНИК, ЗАТВІ́РНИК, а, ч., церк. Чернець, що не залишає своєї келії, не спілкується з людьми.
Скільки-то напастей і спокус зазнавали святі затворники від лукавих чортів, перевтілених у багатих вельмож з повними жменями золота (Козл., Ю. Крук, 1957, 396);
// перен. Про людину, що живе самітно, уникаючи спілкування з іншими.
Наче пташка, вчув я крила, Я, затвірник городський (Граб., І, 1959, 193).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- затворник — затво́рник іменник чоловічого роду, істота Орфографічний словник української мови
- затворник — див. відлюдкуватий; одинокий Словник синонімів Вусика
- затворник — затвірник, -а, ч., церк. Чернець, який не залишає своєї келії, не спілкується з людьми. || перен. Про людину, що живе самітно, уникаючи спілкування з іншими. Великий тлумачний словник сучасної мови
- затворник — див. анахорет Словник чужослів Павло Штепа
- затворник — ЧЕРНЕ́ЦЬ (член релігійної громади, який прийняв постриг), МОНА́Х, ЧЕ́НЧИК розм., ЧЕ́РЧИК (ЧИ́РЧИК) розм., КАПТУ́РНИК розм., ЗАКО́ННИК заст., ЧОРНОРИ́ЗЕЦЬ заст., ЧОРНОРИ́ЗНИК заст., ЧОРНОРЯ́СНИК заст. Словник синонімів української мови