1. Словник української мови в 11 томах

заторохкотіти

ЗАТОРОХКОТІ́ТИ, очу́, оти́ш, док.

1. Підсил. до заторо́хкати.

Щось заторохкотіло в віконце зсередини з хати (Григ., Вибр., 1959, 313);

Тарантас виїхав з брами й заторохкотів по нерівному бруку Садової (Дмит., Наречена, 1959, 67).

2. перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою.

Дванадцятилітній головатий Гнат.. побачив Максима, показав йому язика і швидко заторохкотів: —Зайця з’їв, зайця з’їв, шкуру на голову надів (Стельмах, І, 1962, 216);

-Сідайте, сідайте, голубчику. Нічого не трапилось у нас… їй-богу… Все по-старому, —заспішила, заторохкотіла жінка (Петльов., Хотинці, 1949, 94).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заторохкотіти — заторохкоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заторохкотіти — -очу, -отиш, док. 1》 Підсил. до заторохкати. 2》 перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заторохкотіти — Заторохкотіти, -кочу, -тиш гл. Загрохотать, застучать. Словник української мови Грінченка