заторохтіти
ЗАТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, док.
1. Почати торохтіти, утворюючи переривчасті звуки.
Намисто заторохтіло, мов горох, розкотившись по долівці (Коцюб., І, 1955, 72);
Десь недалеко заторохтів кулемет (Довж., І, 1958, 135);
// безос.
Раптом здалеку в повітрі загуло, заторохтіло. Літаки!.. (Руд., Остання шабля, 1959, 399);
// у що, чим і по чому. Гучно і ритмічно застукати.
Гайдучина Знов в барабан заторохтів (Фр., X, 1954, 340);
Важкі краплі дощу розмірена і владно заторохтіли по листях соняшників (Є. Кравч., Квіти.., 1959, 29).
2. перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою.
— Брешуть, папочку! — стрибнувши у світлицю, заторохтіла Оришка. — Не вірте сьому (Мирний, III, 1954, 311);
Побачивши, що Надія уже не спить, Крихточка одразу ж заторохтіла: — Ой, Надійко! З приїздом! (Баш, Надія, 1960, 28).
Значення в інших словниках
- заторохтіти — заторохті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- заторохтіти — -хчу, -хтиш, док. 1》 Почати торохтіти, утворюючи переривчасті звуки. || у що, чим і по чому. Гучно і ритмічно застукати. 2》 перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
- заторохтіти — Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш гл. 1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку. 2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139. Словник української мови Грінченка