1. Словник української мови Грінченка

заторохтіти

Заторохті́ти, -чу́, -ти́ш

гл.

1) = заторохкотіти. Заторохтів возом по бурку.

2) Быстро и громко заговорить. «Січовик! січовик!» заторохтіли молодиці. Стор. МПр. 52. Тіточко, голубочко! — заторохтіла та, — пустіть її. Мир. Пов. І. 139.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заторохтіти — заторохті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заторохтіти — -хчу, -хтиш, док. 1》 Почати торохтіти, утворюючи переривчасті звуки. || у що, чим і по чому. Гучно і ритмічно застукати. 2》 перен., розм. Заговорити дуже швидко, скоромовкою. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заторохтіти — ЗАТОРОХТІ́ТИ, хчу́, хти́ш, док. 1. Почати торохтіти, утворюючи переривчасті звуки. Намисто заторохтіло, мов горох, розкотившись по долівці (Коцюб., І, 1955, 72); Десь недалеко заторохтів кулемет (Довж., І, 1958, 135); // безос. Словник української мови в 11 томах