1. Словник української мови Грінченка

заторочити

Заторочи́ти, -чу́, -чи́ш

гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. Н. Вол. у.

---------------

Заторочити, -чу, -чиш

гл.

1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89.

2) — світ. = зав'язати світ. Вх. Зн. 20.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заторочити — заторо́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. заторочити — -чу, -чиш, док., розм. 1》 неперех. Почати торочити. || перех. Почати повторювати те саме, перев. нісенітницю. 2》 неперех., рідко. Замжичити (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заторочити — ЗАТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм. 1. неперех. Почати торочити. Уже й дев’ятнадцятий настиг… ходжу дівкою! Люди заторочили: «Чого се, чого?» (Барв., Опов.., 1902, 89); // перех. Почати повторювати одне й те саме, перев. нісенітницю. Словник української мови в 11 томах