заторочити
ЗАТОРО́ЧИТИ, чу, чиш, док., розм.
1. неперех. Почати торочити.
Уже й дев’ятнадцятий настиг… ходжу дівкою! Люди заторочили: «Чого се, чого?» (Барв., Опов.., 1902, 89);
// перех. Почати повторювати одне й те саме, перев. нісенітницю.
Попугаї заторочать приказки бог зна які (Л. Укр., І, 1951, 274).
2. неперех., рідко. Замжичити (про дощ).
Зранку заторочив безперестанний дощ (Смолич, II, 1958, 161).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- заторочити — заторо́чити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
- заторочити — -чу, -чиш, док., розм. 1》 неперех. Почати торочити. || перех. Почати повторювати те саме, перев. нісенітницю. 2》 неперех., рідко. Замжичити (про дощ). Великий тлумачний словник сучасної мови
- заторочити — Заторочи́ти, -чу́, -чи́ш гл. Обшить бахромой, опушкой. Тра рукавиці заторочити. Н. Вол. у. --------------- Заторочити, -чу, -чиш гл. 1) Затараторить, заговорить скороговоркой. Люде заторочили: «Чого се, чого?» Г. Барв. 89. 2) — світ. = зав'язати світ. Вх. Зн. 20. Словник української мови Грінченка