затруситися

ЗАТРУСИ́ТИСЯ, трушу́ся, тру́сишся, док.

1. Почати труситися, часто, ритмічно хитатися.

Квітки на голові затрусились, неначе од вітру (Н.-Лев., II, 1956, 347);

Яринка.. зачепила деревце, воно затрусилось і раптом, як сльози, з нього градом посипались листочки (Донч., IV, 1957, 153);

*Образно. Чіпка глянув на правий бік… Захиталася темнота, затрусилася… й з неї висунулось дві тіні (Мирний, І, 1949, 308);

// Заколиватися, задвигтіти.

[Семен:] У мене аж душа замерла, і ніби земля підо мною затрусилась… (Кроп., I, 1958, 60);

Вночі ударив грім «Аврори», Захитавсь Зимовий, затрусивсь (Бичко, Вогнище, 1959, 64).

2. Затремтіти, затрястися під впливом якого-небудь почуття.

Дід увесь затрусився, голова й борода ходором заходили, а очі з-під настовбурчених брів, як вугілля, запалали (Мирний, IV, 1955, 257);

Застогнав тут змій безсило, розметав залізні крила, і забивсь, і затрусивсь (Забіла, У.. світ, 1960, 145);

Як побачив пан ознаку на крилі радянськім — затрусився з переляку всім нутром поганським (Гонч., Вибр., 1959, 118);

//Задрижати (про руки, ноги).

«Ох!» — тільки і скрикнула [Галочка], руки і ноги затрусилися — ледве устала.. і з місця не ступить (Кв.-Осн., II, 1956, 355);

// Зазвучати нерівномірно, уривчасто (про голос).

— Не плач, а то й мене жаль бере,— сказала Марія та й сама заплакала, у неї голос затрусивсь, як струна (Н.-Лев., II, 1956, 107).

◊ [Аж] жи́жки́ затруси́лися див. жи́жки́;

Но́ги аж затруси́лися (затру́сяться) до та́нцю — з’явилося (з’явиться) велике бажання затанцювати.

Марко.. так розвеселився, що ноги аж затрусилися до танцю (Тют., Вир, 1964, 11).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me