1. Словник української мови в 11 томах

затуманіти

ЗАТУМАНІ́ТИ, і́ю, і́єш, док. Те саме, що затума́ни́тися.

Вагони рушили. Мов плівка, затуманіло все кругом… (Сос., II, 1958, 140);

Павлик стояв збентежений. Він не чекав глузування. Його банькаті, наче дві блакитні бульби, очі затуманіли (Донч., VI, 1957, 17);

Зроду бравий запорожець Ні сльозинки не пролив; А тепер стоїть понурий,— Вид його затуманів (Щог., Поезії, 1958, 252).

◊ В оча́х затумані́є кому, безос.— хтось опиниться в стані, близькому до непритомності.

[Василь:] На нашім кутку таких дівчат і заводу нема. Як гляне, як поведе очима, як зниже плечима, то так тобі в очах затуманіє (Кроп., II, 1958, 116).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. затуманіти — затумані́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. затуманіти — (- скло) взятися <�затягтися> морозом <�сріблом, кн. інеєм>. Словник синонімів Караванського
  3. затуманіти — -ію, -ієш, док. Те саме, що затуманитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. затуманіти — Затумані́ти, -ні́ю, -єш гл. Затуманиться, омрачиться. Зроду бравий запорожець ні сльозинки не пролив, а тепер стоїть понурий, вид його затуманіє. Щог. Сл. 29. Словник української мови Грінченка