заумний
ЗАУ́МНИЙ, а, е. Хитромудрий; нісенітний, безглуздий.
— Там є величезна помилка, коли порівняти твою роботу з роботою всіх інженерів, які будували ракету. — Не розумію. Це в тебе якась заумна, шизофренічна теорія (Собко, Срібний корабель, 1961, 163);
Вчителеві словесності така «філософія» в класному творі одинадцятилітнього хлопчини здалася, мабуть, дуже заумною (Донч., VI, 1957, 581);
Син кріпака й революціонер, Шевченко не любив дешевої манірності і заумних викрутасів (Рад. літ-во, 2, 1964, 20).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me