1. Словник української мови в 11 томах

зафутболити

ЗАФУТБО́ЛИТИ, лю, лиш, док., розм.

1. перех. Підбити, підкинути ногою що-небудь (перев. м’яч).

— Грав у футбол? — Не грав, бо в нас він не заведений, але бачив на станції… Навіть двічі зафутболив м’яча, коли він викотився з поля (Чаб., Катюша, 1960, 32);

Карпо вийшов з сіней, зафутболив якусь ганчірку, потім став і ніби прислухався до гарячого, безвітряного дня (Ле, Історія радості, 1947, 141).

2. у що, неперех., рідко. Стукнути, вдарити ногою в що-небудь.

Розплющеним носком черевика сміливо зафутболив [Курило] у двері, став на порозі (Збан., Курил. о-ви, 1963, 4).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зафутболити — зафутбо́лити дієслово доконаного виду розм. Орфографічний словник української мови
  2. зафутболити — -лю, -лиш, док., розм. 1》 перех. Підбити, підкинути ногою що-небудь (перев. м'яч). 2》 у що, неперех., рідко. Стукнути, вдарити ногою в що-небудь. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. зафутболити — ЗАФУТБО́ЛИТИ див. зафутбо́лювати. Словник української мови у 20 томах