1. Словник української мови в 11 томах

зафіксований

ЗАФІКСО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зафіксува́ти.

Старший лейтенант повчально відповідає: — Ніколи не втрачайте почуття перспективи. Пройдені шляхи мусять бути зафіксовані (Гончар, III, 1959, 275);

Векс оперував фактами, точними і зафіксованими наукою (Чаб., Тече вода.., 1961, 82);

Спинив [Захар] погляд на приладнанім прапорі і на портреті Леніна, зафіксованого художником у хвилину натхненної промови з трибуни (Ле, Право.., 1957 40);

На плівку зафіксовані виступи найкращих самодіяльних хорових, музичних, хореографічних колективів України, (Мист., 5, 1960, 10);

// зафіксо́вано, безос. присудк. сл.

На одній лише астрономічній обсерваторії Київського державного університету в 1958 році зафіксовано більш як 650 груп сонячних плям, 54 спалахи (Наука.., 2, 1959, 24);

Він зупинився біля фотографії, на якій було зафіксовано довгу чергу жінок і дітей (Кучер, Чорноморці, 1956, 146).

2. у знач. прикм., перен. Узвичаєний, звичний; усталений.

Толстой з легкою душею переступав межі зафіксованої граматики, нехтуючи граціозною звучність фрази (Кундзич, Діези.., 1956, 25).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зафіксований — зафіксо́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зафіксований — [заф'іксованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  3. зафіксований — а, е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зафіксувати. || зафіксовано, безос. присудк. сл. 2》 у знач. прикм., перен. Узвичаєний, звичний; усталений. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. зафіксований — Зафіксо́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)