1. Словник української мови в 11 томах

захапувати

ЗАХА́ПУВАТИ, ую, уєш, недок., перех., діал.

1. Хапати, брати кого-, що-небудь.

Майже під кождим корчем ми захапували то кленя, то окуня, то плотицю (Фр., III, 1950, 335);

*Образно. Вітер раз у раз захапує з собою пару й односить її (Сл. Гр.).

2. тільки 3 ос., перен. Захоплювати.

— Ти ніяким ділом ще не займався, то й не знаєш, як воно захапує чоловіка (Фр., VIII, 1952, 404).

◊ Закапувати дух (ві́ддих) — перехоплювати дихання.

Дим виїдав їм очі, захапував віддих у грудях (Фр., VI, 1951, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захапувати — заха́пувати дієслово недоконаного виду діал. Орфографічний словник української мови
  2. захапувати — -ую, -уєш, недок., перех., діал. 1》 Хапати, брати кого-, що-небудь. 2》 тільки 3 ос., перен. Захоплювати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. захапувати — Захапувати, -пую, -єш сов. в. захапа́ти, -па́ю, -єш, гл. Захватывать, захватить. Конст. у. Вітер раз-у-раз захапує з собою пару й односить її. Дещо, 55. Словник української мови Грінченка