захвилюватися
ЗАХВИЛЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док.
1. Почати хвилюватися, приходити в збуджений стан, втрачаючи спокій, рівновагу; затурбуватися, занепокоїтися.
Альо-ша знову захвилювався і відчув, що до горла підступає щось пекуче й вогке (Мик., II, 1957, 257);
Давид аж захвилювався радісно від сибірякових слів: це ж його мрія — колектив отут, у дворі (Головко, II, 1957, 16);
Тут уже не було хвилювання легковажних. Хвилювались характери важкі, міцні. Захвилювалась, загомоніла Січ (Довж., І, 1958, 237).
2. тільки 3 ос., без додатка і чим. Почати коливатися, приходити в коливальний рух; заколиватися, заколихатися.
Захвилювалась вода, мов жито від вітру, покотилась валами до берега (Коцюб., І, 1955, 143);
Зверху справді загупали чиїсь кроки, обізвалися голоси, а в землянці захвилювався каганець (Стельмах, Правда.., 1961, 38);
Приоремо цю траву, ніколи їй більше тут не рости! Зашумить, захвилюється степ пшеницею (Хор., Ковила, 1960, 56).
Значення в інших словниках
- захвилюватися — захвилюва́тися дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- захвилюватися — [захвиел'уватиес'а] -л'уйус'а, -л'уйеіс':а, -л'уйеіц':а, -л'уйуц':а Орфоепічний словник української мови
- захвилюватися — -ююся, -юєшся, док. 1》 Почати хвилюватися, приходити в збуджений стан, втрачаючи спокій, рівновагу; затурбуватися, занепокоїтися. 2》 тільки 3 ос., без додатка і чим. Почати коливатися, приходити в коливальний рух; заколиватися, заколихатися. Великий тлумачний словник сучасної мови