1. Словник української мови в 11 томах

захвилювати

ЗАХВИЛЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. перех. Викликати у кого-небудь почуття хвилювання; схвилювати когось.

Земля ця всесильна, як мати Людини, Отож в словоблудстві по ній не ходи! Хай ранки осінні тебе захвилюють, І пара над полем в проміннях весни (Гірник, Стартують.., 1963, 12).

2. неперех. Те саме, що захвилюва́тися 2.

В тій хвилі гладка поверхня озера зморщилася, захвилювала, і з нею разом захвилював також образ місяця, відбитий у воді (Фр., IV, 1950, 102);

Поряд із золотими ланами пшениці захвилюють, заграють райдугою нові технічні культури (Рильський, III, 1956, 27).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захвилювати — захвилюва́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. захвилювати — -юю, -юєш, док. 1》 перех. Викликати у кого-небудь почуття хвилювання; схвилювати когось. 2》 неперех. Те саме, що захвилюватися 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. захвилювати — Захвилювати, -люю, -єш гл. Заволноваться. Словник української мови Грінченка