захвачувати
ЗАХВА́ЧУВАТИ і рідко ЗАХВА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХВАТИ́ТИ, хвачу́, хва́тиш, док., перех.
1. Ідучи кудись, брати з собою кого-, що-небудь.
Артем повеселішав. Спитав, чи на село б не можна чогось захватити [з літератури] (Головко, II, 1957, 406).
2. розм. Забирати силою, захоплювати;
// Привласнювати що-небудь, належне іншому.
3. Поширюючись, охоплювати що-небудь (про полум’я, туман, промені).
Пожар захватив уже цілу Довбущуківну (Фр., VIII, 1952, 206).
4. розм. Заставати кого-небудь зненацька.
Кораблі на морі поспішають перебігти свій шлях, щоб їх не захватив у дорозі шторм (Ю. Янов., II, 1958, 41).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- захвачувати — захва́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
- захвачувати — і рідко захватувати, -ую, -уєш, недок., захватити, -хвачу, -хватиш, док., перех. 1》 Ідучи кудись, брати з собою кого-, що-небудь. 2》 розм. Забирати силою, захоплювати. || Привласнювати що-небудь, належне іншому. Великий тлумачний словник сучасної мови
- захвачувати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
- захвачувати — Захвачувати, -чую, -єш сов. в. захвати́ти, -чу, -тиш, гл. = захоплювати, захопити. Не хапайсь в пекло: може ще й син захватить. Ном. № 5599. Словник української мови Грінченка