1. Великий тлумачний словник сучасної мови

захвачувати

захва́чувати

і рідко захватувати, -ую, -уєш, недок., захватити, -хвачу, -хватиш, док., перех.

1》 Ідучи кудись, брати з собою кого-, що-небудь.

2》 розм. Забирати силою, захоплювати.

|| Привласнювати що-небудь, належне іншому.

3》 Поширюючись, охоплювати що-небудь (про полум'я, туман, промені).

4》 розм. Заставати кого-небудь зненацька.

Джерело: Великий тлумачний словник сучасної української мови на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захвачувати — захва́чувати дієслово недоконаного виду рідко Орфографічний словник української мови
  2. захвачувати — БРА́ТИ (часто із сл. з собою — нести, вести, везти з собою, до себе), ЗАБИРА́ТИ, ЗАХО́ПЛЮВАТИ, ПРИХО́ПЛЮВАТИ розм., ПРИХВА́ЧУВАТИ розм., ЗАХВА́ЧУВАТИ розм., ПІДХО́ПЛЮВАТИ розм. (брати з собою при нагоді, на всякий випадок, по дорозі і т. ін.). — Док. Словник синонімів української мови
  3. захвачувати — ЗАХВА́ЧУВАТИ і рідко ЗАХВА́ТУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАХВАТИ́ТИ, хвачу́, хва́тиш, док., перех. 1. Ідучи кудись, брати з собою кого-, що-небудь. Артем повеселішав. Спитав, чи на село б не можна чогось захватити [з літератури] (Головко, II, 1957, 406). Словник української мови в 11 томах
  4. захвачувати — Захвачувати, -чую, -єш сов. в. захвати́ти, -чу, -тиш, гл. = захоплювати, захопити. Не хапайсь в пекло: може ще й син захватить. Ном. № 5599. Словник української мови Грінченка