1. Словник української мови в 11 томах

захиріти

ЗАХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш. Док. до хи́рі́ти.

Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка: постарів, захирів (Мирний, II, 1954, 275);

Йонька вважав себе за хазяїна двору і був переконаний, що якби не він, то господарство б захиріло (Тют., Вир, 1960, 88).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захиріти — захи́рі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. захиріти — -хирію, -хирієш. Док. до хиріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. захиріти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
  4. захиріти — Захиріти, -рію, -єш гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. І. 139. Словник української мови Грінченка