захиріти
захи́рі́ти
дієслово доконаного виду
Джерело:
Орфографічний словник української мови
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- захиріти — -хирію, -хирієш. Док. до хиріти. Великий тлумачний словник сучасної мови
- захиріти — СЛА́БНУТИ (втрачати силу, ставати слабшим), СЛА́БШАТИ, СЛАБІ́ШАТИ, СЛАБІ́ТИ, БЕЗСИ́ЛІТИ рідше, ПІДУПАДА́ТИ, ПЕРЕВО́ДИТИСЯ, ЗДАВА́ТИ, НИ́ДІТИ, НИ́КНУТИ, ВИДИХА́ТИСЯ, КВО́ЛІТИ, ХИ́РІТИ, ПОНИКА́ТИ, ОСЛАБА́ТИ рідше, ЧУ́ЧВЕРІТИ розм., ПЛЮГА́ВІТИ зневажл. Словник синонімів української мови
- захиріти — ЗАХИ́РІ́ТИ, хи́рі́ю, хи́рі́єш. Док. до хи́рі́ти. Перемінився Порох з того часу, як його бачив Чіпка: постарів, захирів (Мирний, II, 1954, 275); Йонька вважав себе за хазяїна двору і був переконаний, що якби не він, то господарство б захиріло (Тют., Вир, 1960, 88). Словник української мови в 11 томах
- захиріти — Захиріти, -рію, -єш гл. Захирѣть. Захирів так, що й голови не підведу. Гул. Арт. (О. 1861. III. 99). Оце й захиріє дитина. Левиц. І. 139. Словник української мови Грінченка