1. Словник української мови в 11 томах

захотіти

ЗАХОТІ́ТИ, о́чу, о́чеш, док., з інфін., чого і без додатка.

1. Виявити бажання відчути потребу в чомусь.

Раз ласуни, як водиться у них, Поснідать добре захотіли (Гл., Вибр., 1957, 149);

Щаслива мати дивилася на своїх здорованів і похитувала головою: — Діточки галушок захотіли… Маленькі мої (Стельмах, І, 1962, 96);

Як ласки захочеш дітям,— звертайсь до її [Партії] колиски, А хочеш любові людям,-то в серце її заглянь (Мал., Листи.., 1961, 6);

— Мусію Степановичу,— перебив його Кузнецов,— та вам же ніхто цього не нав’язує. Будете хазяйнувати, як самі захочете, як вирішите на місці (Головко, II, 1957, 501);

// Виявити прагнення до чого-небудь.

Хто щастя захоче дізнати — До мене в мій замок ходім! (Л. Укр., IV, 1954, 122);

Коли народ чого-небудь захоче та дружно візьметься, то вже так і буде (Гончар, III, 1959, 325).

◊ Скі́льки душа́ захо́че див. душа́;

Чого́ душа́ захо́че див. душа́.

2. Вирішити, надумати що-небудь зробити.

Еней же, сим не вдовольнившись, Іще гуляти захотів (Котл., І, 1952, 101);

Втік переляканий цар. Серед нив опинившись безлюдних, Вимовить щось захотів, та лиш вовчим виттям прохопився (Зеров, Вибр., 1966, 306).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. захотіти — Забажати, (дивне бажання) забагнути, (пристрасно) зажадати. Словник синонімів Полюги
  2. захотіти — захоті́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  3. захотіти — див. ЗАБАЖАТИ|СЯ|. Словник синонімів Караванського
  4. захотіти — див. хотіти Словник синонімів Вусика
  5. захотіти — -очу, -очеш, док., з інфін., чого і без додатка. 1》 Виявити бажання, відчути потребу в чомусь. || Виявити прагнення до чого-небудь. 2》 Вирішити, надумати що-небудь зробити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  6. захотіти — Захотів з козла молока, як він на попелі пасеться. Хоче мати користь там, де її не може бути. Приповідки або українсько-народня філософія
  7. захотіти — куди́ (ті́льки) душа́ забажа́є (захо́че), зі сл. піти. Будь-куди, куди завгодно. — А після лиману? Ще кудись були наміри (податися)? — Без намірів. Куди душа забажає… Галасвіта (О. Гончар); — Ти ж, Марино, не панщанна, ти московка, вольна. Фразеологічний словник української мови
  8. захотіти — ЗАХОТІ́ТИ (виявити бажання, охоту), СХОТІ́ТИ, ЗАБАЖА́ТИ, ПОБАЖА́ТИ, ЗАБАГНУ́ТИ, ЗАБА́ГТИ, ЗОХО́ТИТИСЯ розм., ЗВО́ЛИТИ перев. ірон., БЛАГОВОЛИ́ТИ заст., ірон., ПРИЗВО́ЛИТИ заст., ЗАБАГА́ТИ діал., ЗАХТІ́ТИ діал. Словник синонімів української мови
  9. захотіти — Захоті́ти і захті́ти, -хо́чу, -хо́чеш, захо́чуть і захтя́ть Правописний словник Голоскевича (1929 р.)