захрипати
ЗАХРИПА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., ЗАХРИ́ПНУТИ, ну, неш; мин. ч. захри́п, ла, ло; док. Втрачати чистоту, звучність голосу, говорити, співати і т. ін. хрипло; хрипнути.
Було оце тільки почне вечоріть, ..сяду на скелі над Россю та й співаю, аж поки не захрипну (Н.-Лев., І, 1956, 66);
Сагайда вже захрип, віддаючи команди (Гончар, III, 1959, 41);
//Ставати хриплим (про голос і т. ін.).
Голос його захрип, коли він переказував слова Косенка, але це тривало лише одну мить (Собко, Стадіон, 1954, 254);
*Образно. Старий Бриль почекав зморщившись, доки гудок таки захрип. Аж тоді Іван Антонович відіткнув вуха (Смолич, Реве та стогне.., 1960, 10).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- захрипати — захрипа́ти дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
- захрипати — -аю, -аєш, недок., захрипнути, -ну, -неш; мин. ч. захрип, -ла, -ло; док. Втрачати чистоту, звучність голосу, говорити, співати і т. ін. хрипло; хрипнути. || Ставати хриплим (про голос і т. ін.). Великий тлумачний словник сучасної мови
- захрипати — ХРИ́ПНУТИ (втрачати чистоту, звучність голосу; ставати хрипким — про голос), ЗАХРИПА́ТИ, ОХРИПА́ТИ, ПРИХРИПА́ТИ. — Док.: схри́пнути, захри́пнути, охри́пнути, прихри́пнути. Шумить громада. Голоси поволі хрипли (А. Словник синонімів української мови