1. Словник української мови в 11 томах

заціджувати

ЗАЦІ́ДЖУВАТИ, ую, уєш, недок., рідко, ЗАЦІДИ́ТИ, іджу́, і́диш, док., перех. і неперех., вульг. З силою ударяти кого-небудь, у щось.

Одному [ворогові] в зуби заціджував [Мамай] дерев’яним тупим кінцем [ратища], гостряком списа проштрикував другого (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 389);

Карпо, як стріла, знявся і зацідив у вухо першого хлопця (Мирний, І, 1954, 250);

[Петро:] А мені хочеться Соломона зацідить. Ух, сверблять руки! (К.-Карий. II, 1960, 226).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заціджувати — заці́джувати дієслово недоконаного виду вульг. Орфографічний словник української мови
  2. заціджувати — -ую, -уєш, недок., рідко, зацідити, -іджу, -ідиш, док., перех. і неперех., вульг. З силою ударяти кого-небудь, у щось. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заціджувати — БИ́ТИ кого (завдавати ударів, побоїв кому-небудь), ПОБИВА́ТИ розм. рідше, МІ́РЯТИ кого, перев. чим, розм., ПИСА́ТИ перев. у що, по чому, розм., ПО́ШТУВАТИ кого, перев. чим, розм., ПРИГОЩА́ТИ (ПРИГО́ЩУВАТИ) кого, перев. чим, розм., ЧАСТУВА́ТИ кого, перев. Словник синонімів української мови