1. Словник української мови в 11 томах

заціловувати

ЗАЦІЛО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗАЦІЛУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех.

1. Довго цілувати, вкривати поцілунками кого-небудь; втомлювати цілуючи.

Федір, п’яніючи від несподіваного щастя, обхопив їх обох [Валентину з Олегом] і почав ревно заціловувати (Руд., Вітер.., 1958, 149);

Данилові трусила [Марина] руку кілька хвилин, а Тосю пообіцяла зацілувати до смерті (Смолич, Мир.., 1958, 44);

*Образно. Лози віти простягають, Щоб обняти срібну хвилю І на смерть зацілувать (Олесь, Вибр., 1958, 46).

2. тільки док. Почати цілувати.

Іван ухопив дружину в обійми і зацілував її в червоні, як жар, губи і в очі з чорними віями (Чорн., Потік.., 1956, 191);

*Образно. За тиждень до Жовтневих свят знову потеплішало. Розірвавши запону сірих хмар, сонце жадібно зацілувало вимучену вітрами землю (Логв., Літа.., 1960, 84).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заціловувати — заціло́вувати дієслово недоконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. заціловувати — див. балувати Словник синонімів Вусика
  3. заціловувати — -ую, -уєш, недок., зацілувати, -ую, -уєш, док., перех. 1》 Довго цілувати, вкривати поцілунками кого-небудь; втомлювати цілуючи. 2》 тільки док. Почати цілувати. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заціловувати — Заціло́вувати, -ло́вую, -ло́вуєш Правописний словник Голоскевича (1929 р.)