1. Словник української мови в 11 томах

зацілілий

ЗАЦІЛІ́ЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до зацілі́ти.

Рослинність альпійського поясу становить релікти рослинності льодовикового часу, зацілілі серед сучасної флори Карпат (Геол. Укр., 1959, 680).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зацілілий — зацілі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зацілілий — -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до заціліти. Великий тлумачний словник сучасної мови