1. Словник української мови в 11 томах

заціпенілий

ЗАЦІПЕНІ́ЛИЙ, рідко ЗАЦІ́ПЛИЙ, а, е. Дієпр. акт. мин. ч. до заціпені́ти, заці́пнути.

Потім жінка підвела заціпенілу від жахливої звістки гостю до маленького віконця, показала в засніжений степ: — Мій покликав мужиків, шукають [Ларису]… (Руд., Остання шабля, 1959, 251);

// У знач. прикм.

Семенюк з трудом підвівся на заціпенілі ноги і мимовільно прикрив двері (Галан, Гори.., 1956, 229);

Блаженний муж, що йде на суд неправих І там за правду голос свій підносить, Що безтурботно в сонмищах лукавих Заціплії сумління їх термосить (Фр., XI, 1952, 278).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заціпенілий — заціпені́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. заціпенілий — рідко заціплий, -а, -е. Дієприкм. акт. мин. ч. до заціпеніти, заціпнути. || у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. заціпенілий — НЕРУХО́МИЙ (який не рухається, лишається в тому самому положенні), НЕПОРУ́ШНИЙ, НЕЗРУ́ШНИЙ рідше, НЕДВИЖИ́МИЙ рідше, НЕДВИ́ЖНИЙ рідше, ЗАВМЕ́РЛИЙ підсил., ЗАСТИ́ГЛИЙ підсил., МЕ́РТВИЙ підсил. Словник синонімів української мови