1. Словник української мови в 11 томах

зачарований

ЗАЧАРО́ВАНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до зачарува́ти.

— А де ж, пане Ястшембський, твоя Василина? Може, спить, зачарована в якомусь палаці серед густого лісу? — питали паничі (Н.-Лев., II, 1956, 56);

Про них [валуни] ходили легенди, що це зачароване стадо корів (Гжицький, Чорне озеро, 1961, 35);

Володя стояв, зачарований величною красою цієї суворої незайманої природи (Донч., III, 1956, 339);

*У порівн.Насупроти ліс і гори, мов зачаровані велетні, стояли сумні, чорні (Мирний, І, 1954, 164);

// зачаро́вано, безос. присудк. сл.

Зачаровано хлопця — очей не відірве. А в голові раптом: «І все ж ото люди зробили».. І паровоз, що сам летить, як казковий змій, і міст-велетень… Вони, люди (Головко, І, 1957, 185).

◊ Зачаро́ване ко́ло:

а) за народним повір’ям, простір, який з допомогою чарів зроблено недоступним для ворожих сил.

*У порівн. Опинившись у глибокій балці, де стояла нашорошена тиша і всі говорили пошепки, вони почували себе ніби в зачарованому колі (Панч, II, 1956, 236);

б) безвихідне становище.

Працювати вона хоче за фахом, а щоб одержати фах, професію, треба раніш здобувати вищу освіту. Зачароване коло! (Дмит., Наречена, 1959, 148);

Мов (як і т. ін.) зачаро́ваний (зачаро́вана, зачаро́ване) — який перебуває під впливом сильного і приємного враження.

Гуро й Василь слухали старого академіка як зачаровані (Вл., Аргон. Всесв., 1947, 199).

2. у знач. прикм. Який виражає захоплення; який перебуває в стані захоплення.

Дні зарясніли веселим кольором, вигріта земля буйно хвилювала травами, ..і Оленка не може одірвати зачарованих очей від зеленого видовища (Горд., II, 1959, 12).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачарований — зачаро́ваний дієприкметник Орфографічний словник української мови
  2. зачарований — Заворожений, зачудований, захоплений, замилований; (прут) чарівний. Словник синонімів Караванського
  3. зачарований — [зачарованией] м. (на) -ному/ -н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
  4. зачарований — -а, -е. 1》 Дієприкм. пас. мин. ч. до зачарувати. || зачаровано, безос. присудк. сл. Зачароване коло — а) за народним повір'ям, простір, якого з допомогою чарів зроблено недоступним для ворожих сил; б) безвихідне становище. 2》 у знач. прикм. Великий тлумачний словник сучасної мови
  5. зачарований — зачаро́ване ко́ло. Скрутне, безвихідне становище. Він менше пив з випадковими знайомими по буфетах .. Але згодом знову взявся за своє .. Створилося зачароване коло, з якого він з своєю слабою волею не міг вийти (Д. Фразеологічний словник української мови
  6. зачарований — Зачаро́ваний, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)