зачахнути

ЗАЧА́ХНУТИ¹, ну, неш; мин. ч. зача́х, ла, ло; док.

1. Стати чахлим, зав’янути (про рослини).

Затоптаний, збитий копитом, полин пересох і зачах (Шпорта, Вибр., 1958, 57);

// Втратити здоров’я, силу; захиріти (про людину).

Часто гримав на неї батько і ласкою уговорював, щоб не журилася, щоб у тугу не вдавалася, що туга з’їсть її здоров’я, зачахне, занедужа (Кв.-Осн., II, 1956, 79);

За одну лише осінь зачахла, осунулася мати та й несподівано померла (Збан., Малин. дзвін, 1958, 363).

2. перен. Не розвиваючись, занепасти, загинути.

Мистецтво такого актора, що плентається в хвості подій і життя, неминуче оскудіє й зачахне, а сам він незабаром вийде в тираж (3 глибин душі, 1959, 35);

Скільки народних талантів зачахло в недолі, загинуло при корені (Горд., Цвіти.., 1951, 3).

ЗАЧА́ХНУТИ², не, док., розм. Стати холодним; захолонути.

Уже й борщ зачах, поки ти хліба приніс (Сл. Гр.).