зачинений
ЗАЧИ́НЕНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до зачини́ти.
Вікна були щільно зачинені і віконниці взято на прогоничі (Смолич, Мир.., 1958, 72);
Колись так само, як Іван, він мріяв про гімназію, але двері школи перед ним були наглухо зачинені (Чорн., Визвол. земля, 1959, 21);
А ждала вона [Катря] так, як от пташки сидять у клітці,— що вже нікуди летіти, то б’ються, де зачинені (Вовчок, І, 1955, 202);
Пробула [у Відні] аж чотири дні, ..другого дня була неділя, отже скрізь все було зачинене (Л. Укр., V, 1956, 418);
// зачи́нено, безос. присудк. сл.
Як прийшли чоловіки до шинку — зачинено; почали стукати — не відчиняють (Вовчок, І, 1955, 247);
[Олімпіада Іванівна:] Що се тут таке? (Побачивши дітей). Ну, скажіть на милість бога! Ви сюди як влізли? [Хлопчик:] Там не зачинено… (Л. Укр., II, 1951,19);
Їхня [моряків] землянка стоїть ген під горою, біля неї порожньо, двері зачинено (Кучер, Чорноморці,1956, 424).
◊ При зачи́нених две́рях — без допуску сторонніх.
Значення в інших словниках
- зачинений — зачи́нений дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зачинений — [зачинеинией] м. (на) -ному/-н'ім, мн. -н'і Орфоепічний словник української мови
- зачинений — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зачинити. || зачинено, безос. присудк. сл. За зачиненими дверима — без допуску сторонніх. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зачинений — зачиня́ти / зачини́ти две́рі перед ким. Позбавляти когось змоги користуватися, займатися чим-небудь. Неприступний, гордий університет вдруге зачинив перед Сергієм свої високі двері (О. Гуреїв). две́рі зачи́нені. Колись .. Фразеологічний словник української мови
- зачинений — Зачи́нений, -на, -не Правописний словник Голоскевича (1929 р.)