зачинатися

ЗАЧИНА́ТИСЯ, а́ється, недок., ЗАЧА́ТИСЯ, чне́ться, док.

1. перев. недок., розм. Мати вихідною точкою що-небудь; брати свій початок з чогось; розпочинатися, починатися.

Над озером зачиналось українське село (Н.-Лев., II, 1956, 240);

Коли ж крок за кроком дійшли, до того місця, де зачинається вбік стежка до Тимофієвої хати, став Тимофій пригадувати кумові свою вчорашню просьбу (Черемш., Тв., 1960, 98).

2. розм. Починати відбуватися.

Весела і тепла розмова зачалася між ними (Мирний, III, 1954, 192);

Коли Семен із Паньком прийшли до Грицька Олійникового, то вже нарада давно зачалася (Март., Тв., 1954, 113);

Зачалася сівба, і між бригадирами постали суперечки (Горд., Дівчина.., 1954, 131);

// Наступати, наставати.

Осінь зачиналася (Фр., II, 1950, 16);

Ранок зачинався тихий та лагідний, все навкіл: і трави, і дерева, і кущі — наче завмерло, умліваючи в передденній вільготі (Смолич, Мир.., 1958, 465);

// З’являтися.

— А от у нас на хуторі така культура тільки що зачинається (Н.-Лев., IV, 1956, 82).

3. розм. Мати початком що-небудь.

Розмова зачалася від звичайних питань: про дорогу, жнива, про село, звідки котрий ішов (Фр., V, 1951, 14);

На цей раз зачалася гутірка не з високої політики, а з міркувань з приводу перспектив рибної ловлі — з огляду на цьогорічну повідь (Смолич, Мир.., 1958, 61).

4. тільки док. Зародитися.

Уже внучата зачались, І виростуть вони колись, Не месники внучата тії, Христові воїни святиє! (Шевч., II, 1953, 275).