1. Словник української мови в 11 томах

зачучверений

ЗАЧУ́ЧВЕРЕНИЙ, а, е, розм. Який зачучверів; захирілий, зачахлий.

Із лісу кільцем з’являється облава: зачучверені, обірвані люди з кіллями, косами та ціпами (Вас., III, 1960, 435);

— Може, він, оцей Кальницький, і переганяв якихось там зачучверених коней, а обігнати рисачку… Та у слободі іншої такої не знайдеш (Шиян, Баланда, 1957, 138);

// Дуже закошланий.

Данило Скуйбіда, молодий, з чорною зачучвереною бородою, запнутий шевським фартухом, сидів на низенькому стільчику (Коцюба, Перед грозою, 1958, 26).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачучверений — зачу́чверений прикметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. зачучверений — див. слабий Словник синонімів Вусика
  3. зачучверений — -а, -е, розм. Те саме, що зачучверілий. Великий тлумачний словник сучасної мови