1. Словник української мови в 11 томах

зачучверілий

ЗАЧУ́ЧВЕРІЛИЙ, а, е, розм. Те саме, що зачу́чверений.

Жінчина рідня ніколи не радувала Аркадія Валеріановича — ці золотушні пагони старовинного дворянського роду нездатні були дати хоч який-небудь зачучверілий цвіт на теперішній землі (Стельмах, Хліб.., 1959, 290).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зачучверілий — зачу́чверілий дієприкметник розм. Орфографічний словник української мови
  2. зачучверілий — див. поганий; слабий Словник синонімів Вусика
  3. зачучверілий — -а, -е. Дієприкм. пас. мин. ч. до зачучверіти. Великий тлумачний словник сучасної мови