зачіс
ЗА́ЧІС, чосу, ч. Зачесане в одному напрямку волосся.
Носили [скіфи] довге волосся, що спадало на плечі, інколи з особливим зачосом над лобом (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 142);
// Те саме, що за́чіска.
[Мефістофель:] Вам змалку любі кучері хвилясті Та комірці мережано-зірчасті, І зроду не носили ви коси — Вам шведський зачіс додає краси (Гете, Фауст, перекл. Лукаша, 1955, 271).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me