1. Словник української мови в 11 томах

зашкварчати

ЗАШКВАРЧА́ТИ, чу́, чи́ш, док. Почати шкварчати, шипіти з потріскуванням (звичайно на вогні).

Нагорілий гніт блиснув, зашкварчав, сиза іскорка стрільнула вгору і згасла… (Мирний, IV, 1955, 298);

Весело запалало багаття, зашкварчало на шпичках сало (Збан., Ліс. красуня, 1955, 32);

Він затягся востаннє цигаркою,— аж зашкварчав недокурок у губах — і кинув (Головко, II, 1957, 29);

*Образно. — Г-і-і! Псярник ярмарковий! П’яниця!.. Коров’як!.. Баб’ячий віхоть!..— перебиваючи і Любу, й Миколу, зашкварчала Фрося (Бабляк, Вишн. сад, 1960, 42).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. зашкварчати — зашкварча́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. зашкварчати — -чить, док. Почати шкварчати, шипіти з потріскуванням (зазвичай на вогні). Великий тлумачний словник сучасної мови