зашпори

ЗА́ШПОРИ, рів, мн., розм.

1. Гострий біль від морозу, холоду.

Зима! Кого не чарувала її казкова краса, кому не пам’ятне галасливе качання снігової баби, де — і радість першого снігу, і зашпори в руках (М. Ол., Леся, 1960, 41).

За́шпори зайшли (позахо́дили) — з’явилося відчуття гострого болю від морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг).

Як зайшли ж мені зашпори — і матінечко й ріднесенька! — думала і нігті поодскакують (Тесл., Вибр., 1936, 60);

[Сашко:] Дуже болять ноги, бабусю? [Мотря:] Уже одходять. Зашпори зайшли, а я подумала, що обморозила (Мороз, П’єси, 1959, 15);

За́шпори відійшли́ (одійшли́) — припинився біль від морозу, холоду (звичайно в пальцях рук, ніг).

— Форель водиться тільки в гірських ріках, ..— оповідала Устина, зливаючи йому на руки холодну воду, щоб одійшли зашпори (Чорн., Потік.., 1956, 116).

2. перен. Переживання, страх, душевний біль.

[Рокота:] Мовчи, Худолію! Та невже меж юнаками не знайдеться такого, щоб нагнав борцеві зашпорів? (Кроп., V, 1959, 75);

Горпищенко при згадці про старшу дочку, в якої заміжжя склалось не зовсім вдало, спохмурнів. — Рано патякати про весілля. Ще від тієї зашпори не відійшли (Гончар, Тронка, 1963, 18).