зашумувати
ЗАШУМУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док.
1. Почати пінитися, вкритися піною.
І доїть корівку стала Тьотя Поля в холодку. Молоко з руки упало, Полилось, зашумувало, В піну збилося пухку (Позн., Ми зростаєм.., 1960, 59);
*Образно. Боровому здавалось — в’їжджає не в село, а в кипінь і різноцвіття весни, котра ось-ось вихлюпнеться білим цвітом, зашумує сріблом рік (Грим., Незакінч. роман, 1962, 94).
2. розм. Те саме, що заброди́ти¹.
*Образно. Бродильний елемент живе в суспільстві, його не вбити, Прийде час — і молоде вино зашумує знову (Кол., Терен.., 1959, 358).
3. Те саме, що зашумі́ти 1, 2.
В лісі щось загомоніло, струмок зашумував, забринів (Л. Укр., III, 1952, 186);
— Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! Ру-ша-ю! — вигукнув пароплав і зашумував дужим гвинтом (Епік, Тв., 1958, 255);
Натовп затих, але намить. Знов загув, зашумував (Головко, II, 1957, 158).
Значення в інших словниках
- зашумувати — зашумува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- зашумувати — -ує, док. 1》 Почати пінитися, вкритися піною. 2》 розм. Те саме, що забродити I. 3》 Те саме, що зашуміти 1), 2). Великий тлумачний словник сучасної мови
- зашумувати — ЗАШУМУВА́ТИ², у́ю, у́єш, док., рідко. Почати шумувати (див. шумува́ти²). Натовп затих, але на мить. Знов загув, зашумував (А. Головко); Перший літній ярмарок у Полтаві засинав, щоб разом із світанком, з першою зорею знову зашумувати, завирувати, може, ще дужче, ніж напередодні... (Б. Левін). Словник української мови у 20 томах
- зашумувати — Зашумува́ти, -му́ю, -єш гл. Запѣниться. Словник української мови Грінченка