заюшити

ЗАЮ́ШИТИ, шу, шиш, док., розм.

1. тільки 3 ос., неперех. Политися (звичайно про кров).

Кров крізь пальці цівкою заюшила… (Збірник про Кроп., 1955, 23);

В його з носа заюшила кров (Сам., II, 1958, 235).

2. перех. Покривавити, побити до крові.

Поки збіглися сусіди, брати вже встигли заюшити один одному носи (Чаб., Стоїть явір.., 1959, 18);

— І встиг розглядіти того, хто говорив. Більше того, я знаю, що заюшив його Віктор Михайлович, коли він тікав з заводу під час тривоги… (Шовк., Інженери, 1956, 384);

// Залити (про кров).

Люди стинаються з людьми… кров річками ллється… заюшила вона всю землю (Мирний, IV, 1955, 333);

Пальці йому враз заюшила кров (Смолич, Мир.., 1958, 10).