1. Словник української мови в 11 томах

заїкуватий

ЗАЇ́КУВАТИЙ, а, е. Який має ваду у вимові — заїкання.

— Піду в Іваницю на ярмарок та й оженюсь,— передражнює Макар заїкуватого, рябого Яреська (Вас., І, 1959, 167).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. заїкуватий — заї́куватий прикметник Орфографічний словник української мови
  2. заїкуватий — Заїка, мимрикуватий, мимря, папаїка, папаїкуватий Словник синонімів Вусика
  3. заїкуватий — -а, -е. Який має ваду у вимові – заїкання. Великий тлумачний словник сучасної мови
  4. заїкуватий — Заї́куватий, -та, -те Правописний словник Голоскевича (1929 р.)
  5. заїкуватий — Заїкуватий, -а, -е Заикливый. Аф. Словник української мови Грінченка