1. Словник української мови в 11 томах

збабіти

ЗБАБІ́ТИ, і́ю, і́єш, док.

1. фам. Стати схожим на бабу ( див. ба́ба¹ 2).

Справді, він якось збабів, зморшкуваті, обвислі голені щоки робили його подібним коли не до жінки, то принаймні до євнуха (Полт., Повість.., 1960, 448).

2. зневажл. Те саме, шо зба́битися.

— Віднині я не розбійник флавіан, а сторож отсього монастиря. І вам раджу: покиньте своє ремесло і вдайтеся на покуту! Та розбійники не слухали його довше. — Одурів чоловік!— бурчали вони.— Попався між баб і сам збабів відразу! (Фр., IV, 1950, 156).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збабіти — збабі́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збабіти — -ію, -ієш, док. 1》 фам. Стати схожим на бабу (див. баба I 2)). 2》 зневажл. Те саме, що збабитися. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збабіти — Збабіти, -бію, -єш гл. Обабиться. Коли дівці сходить на вінці, то збабів. Ном. № 8998. Словник української мови Грінченка