1. Словник української мови в 11 томах

збаламутити

ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, перех. Док. до баламу́тити.

Лопаті буксира збаламутили воду поміж собою пароплавом (Ю. Янов., II, 1954, 94);

Завірюха втратив спокій, літня пора збаламутила душу, цілі дні мотався полем, пив росяний дух хлібів, серед зеленого роздолля стрічав світанок (Горд., Дівчина.., 1954, 66);

Школярі, яких загітував Вітя, ..мало не бунт вчинили проти батьків та матерів, що не пускали до Києва вчитись. Чути було, десь бідкались: — Ну й що ви скажете, збаламутили дітей, що тепер і ради їм не даси (Вас., Вибр., 1954, 286);

[Кембль:] Я то сам гадав про тебе, що ти почтивий хлопець. А проте таки ти Дженні збаламутив (Л. Укр., III, 1952, 64).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збаламутити — збаламу́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збаламутити — -учу, -утиш, перех. Док. до баламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збаламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. збаламутити — Збаламутити, -мучу, -тиш гл. 1) Возмутить. 2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066. Словник української мови Грінченка