1. Словник української мови Грінченка

збаламутити

Збаламутити, -мучу, -тиш

гл.

1) Возмутить.

2) Смутить. Тоді жінку збаламутять, що й не подивиться. Чуб. V. 1066.

Джерело: Словник української мови Грінченка на Slovnyk.me

Значення в інших словниках

  1. збаламутити — збаламу́тити дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
  2. збаламутити — -учу, -утиш, перех. Док. до баламутити. Великий тлумачний словник сучасної мови
  3. збаламутити — БАЛАМУ́ТИТИ кого, що, розм. (сіяти неспокій серед людей, підбурювати на заворушення, виступи і т. ін.), КАЛАМУ́ТИТИ розм., КОЛОТИ́ТИ кого, що, ким, чим, розм., МУТИ́ТИ розм., ЗАКОЛО́ЧУВАТИ перев. із сл. спокій, розм. — Док. Словник синонімів української мови
  4. збаламутити — ЗБАЛАМУ́ТИТИ, у́чу, у́тиш, перех. Док. до баламу́тити. Лопаті буксира збаламутили воду поміж собою пароплавом (Ю. Янов., II, 1954, 94); Завірюха втратив спокій, літня пора збаламутила душу, цілі дні мотався полем, пив росяний дух хлібів... Словник української мови в 11 томах