зболіти

ЗБОЛІ́ТИ, ли́ть, док., розм. Почати боліти; заболіти.

Довго писав він, виливав увесь свій гнів, аж доки рука не зболіла (Н.-Лев., IV, 1956, 164);

Гриця зболіли в’язи, бо дуже невигідно лежав: плечі на подушці, а голова скривлена під стіною (Март., Тв., 1954, 77).

◊ Душа́ зболі́ла; Се́рце зболі́ло у кого — хто-небудь зазнав важких переживань.

— Панно Анельо, моя дорога ви, моя кохана… Я змучивсь… у мене душа зболіла (Коцюб., II, 1955, 260);

Яку ти можеш сказати правду? Що ти розумієш? У мене серце зболіло… Ні, я правду почував! (Горький, II, перекл. Ковганюка, 1952, 550).