зболілий
ЗБОЛІ́ЛИЙ, а, е. Змучений фізичним болем, хворобою і т. ін.
На своїх руках обертав він недужу, садовив її. Тра було неабиякої сили й зручності, щоб поратися коло неї, та й не вразити страшне, зболіле тіло (Коцюб., І, 1955, 465);
Вічний сон огортав зболіле тіло та потовчені кості (Ков., Тв., 1958, 63);
// Змучений переживаннями, горем і т. ін.
*Образно. Все, все ранить мої зболілі груди! Я ж винна тому? На власне горе сліз либонь не буде вже в оці (У. Кравч., Вибр., 1958, 42;
// Який виражає страждання. Дід Слимак за той час німо, понуро, зі зболілим видом лежав у своїм гнилім берлозі (Фр., II, 1950, 14);
Очі на образі аж наче мерехтіли докором, горем, болем, такі вони були живі й розумні, зболілі й строгі (Ільч., Козацьк. роду.., 1958, 577).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- зболілий — зболі́лий дієприкметник Орфографічний словник української мови
- зболілий — -а, -е. Змучений фізичним болем, хворобою і т. ін. || Змучений переживаннями, горем і т. ін. || Який виражає страждання. Великий тлумачний словник сучасної мови
- зболілий — ЗБОЛІ́ЛИЙ, а, е. 1. Дієпр. акт. до зболі́ти. Астроном присів на ослінець і протер хустиною зболілі від напруження очі (Валерій Шевчук); Хтось, певно, думав, що він одвик і збайдужів, а він боявся, серце своє притримував, щоб там йому... Словник української мови у 20 томах