збракувати
ЗБРАКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех. Визнавши неповноцінним, непридатним для чого-небудь, відхилити.
— Збракували? — глухо спитав Онисько, уздрівши Якова. — Ні, прийняли були,— почав тихо Яків (Мирний, IV, 1955, 46);
Все ж для неї було б найбільшим горем, якби його там збракували, якби він там [у райкомі] не пройшов і не був у числі відібраних (Гончар, Людина.., 1960, 30).
Джерело:
Словник української мови (СУМ-11)
на Slovnyk.me
Значення в інших словниках
- збракувати — збракува́ти дієслово доконаного виду Орфографічний словник української мови
- збракувати — -ую, -уєш, док., перех. Визнавши неповноцінним, непридатним для чого-небудь, відхилити. Великий тлумачний словник сучасної мови