збуджуватися

ЗБУ́ДЖУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., ЗБУДИ́ТИСЯ, збуджу́ся, збу́дишся, док.

1. тільки док. Прокинутися від сну.

Як спить мила, не збудилась,— Нагадай їй, з ким любилась (Пісні та романси.., II, 1956, 118);

Як збудився [Дарко] і глянув на годинник, побачив, що вже була одинадцята година ранку (Мак., Вибр., 1954, 34).

2. тільки док., перен. Вийти із стану спокою, застою.

Зрушились зими, збудились води, і задзвеніла земля од співу потоків (Коцюб., II, 1955, 313);

[Пашкевич:] Нехай же наступне двадцяте століття несе нашій батьківщині повний розквіт і свободу. Хай збудиться Росія (Довж., І, 1958, 428).

3. тільки док. Проявитися, розбурхатися (про почуття, сили, думки і т. ін.).

— Ви забуваєте, що я не хлопець уже, а мужчина. Стережіться, щоб не збудився колись дрімучий у мені «мужик» (Коб., III, 1956, 59);

З лісу так запахло листом дубовим жовтавим. І збудились спогади давні-давні, як уві сні (Головко, II, 1957, 37);

Збудились кипучі Нові його [Дніпра] сили, І стала яснішою горда краса (С. Ол., Вибр., 1959, 25).

4. Переходити до стану нервового піднесення, підвищеної активності, неспокою; хвилюватися.

Жержеля від льоту олівця і шереху сторінок збуджується ще більше, ..лице його — живе натхнення (Вол., Місячне срібло, 1961, 258);

Та урядники з сіл повтікали Іще в лютім. Збудився народ (Мас., Сорок.., 1957, 341).

Джерело: Словник української мови (СУМ-11) на Slovnyk.me